Русь в кінці 10 – на початку 12 століття

Соціально-економічний лад давньої Русі

На кінець 10 століття на території східних слов’ян утворилось рання чи протодержава на чолі з династією Рюриковичів. Поступово починається феодалізація цієї держави, яка йде з двох сторін. По-перше, громада виділяє князю частину своїх маєткових угідь, як плату за заступництво. По-друге, князь надає своїм боярам право збору данини з деяких завойованих територій. Ті могли роздати своїм дружинникам, а вони в свою чергу могли оселитися на цій землі. Якщо бояри будували дім, то володіння ставало маєтком і особисто належало боярам, а також могло передаватися у спадщину. Частина землі відходила земельним власникам, як плата за заступництво. Таким чином утворювалась феодальна ієрархія. Верховним власникам землі був князь, далі йшли вотчинники, далі бояри, які отримували право повного спадкування своїх земель. Дрібні власники землі знаходились в кінці феодальної драбини, їх утримування землі підкріплялось договором про службу.

Категорії населення давньої Русі

В першому загальноросійському законі «Російська правда» були оговорені наступні категорії населення: вільні общинники і залежні, тобто не повноправні у суді і без права брати участь у воєнній службі. Вільні общинники, які в свою чергу поділялись на смердів і людей, обов’язково служили в армії. Залежне населення поділялось на декілька категорій: челядь (члени родин смердів), холопи (слуги, раби), рядовичі, тимчасово залежні їх ще називали закупами (людина отримувала позику, яку вона повинна була відробляти чи віддати).

Політичний лад давньої Русі

Русь в кінці 10 – на початку 12 століття являла собою ранньофеодальну монархію. На чолі стояв київський князь, йому в управлінні допомагали рада бояр та дружинників. Міста-держави управлялись княжими  посадниками. В сільській місцевості управляли бояри-вотчинники. Дружина поділялась на старшу і молодшу. В старшу входили бояри і мужі. Вони здійснювали суд, збір данини, управління земельними справами. В молодшій дружині були люди менш знатні і молодіші. У князевому служінні була і так звана «особиста дружина», де служили так звані «отроки» і «дитячі».

Перший загальноросійський старовинний збірник законів «Російська правда»

Ярослав Мудрий на початку свого правління ввів у дію перший загальнодержавний збірник законів – «Російська правда». Його також називали «Давньою правдою». Вона суворо карала за вбивство, допускаючи кровну помсту, тобто за вбивство людини родичі могли мстити вбивці.
Перше зведення законів стосувалося передусім питань громадського порядку, захищало людей від насильства, бійок. Після смерті Ярослава Мудрого його троє синів видали другу версію «Російської правди», яка також називалась великою редакцією. Вони обмежили родоплемінні традиції. За вбивство тепер назначалась віра, тобто штраф. Сума штрафу була різною залежно від статусу вбитого. Вводився новий порядок судочинства. З’явився інститут свідків і показань свідків. Суд здійснював князь і його повноважні представники. В «Російській правді» також розташовувалась інформація про категорії населення.

Правління Володимира «Червоне сонечко». Хрещення Русі

Володимир Святославович прийшов до влади після перших чвар між братами. Він правив у Новгороді. Остаточно прийшов до влади в 980 році, вбив брата Олега, таким чином Русь протягом 8 років (972-980) знаходилась без правителя. Свою внутрішню політику Володимир спрямував на оформлення єдності російських земель. Він посилав своїх синів, що були його намісниками, в різноманітні землі, що були колишніми племінними князівствами. В час правління Володимира була проведена перша релігійна реформа, за якою були об’єднані майже всі східно-слов’янські боги. На чолі громадського пантеону став київський воєнний бог Перун. Мета цієї реформи  — оформлення релігійної єдності всіх російських земель. Ріст російської держави, спроби оформити договори з сусідніми країнами натикалися на проблеми язичництва давньої Русі. За літописною легендою перед Володимиром відкрилась можливість прийняти декілька релігій: мусульманство, іудаїзм, а також християнство в його західному (католицькому) варіанті.
Однак найголовнішою державою того часу була Візантія, до того ж у Русі були з нею давні торгові зв’язки. Русь хотіла використати хрещення для підняття держави і укріплення авторитету династії на зовнішній арені. Візантія ж у майбутньому бачила можливість політичного впливу на Русь як на вельми неспокійних сусідів.
Володимир погодився прийняти християнство, але вимагав собі у дружини, сестру імператора Візантії Василя 2 Анну. Це могло дуже підняти державній престиж Русі у Європі і Азії, укріпити авторитет династії всередині країни. Візантія, яка потребувала російської допомоги проти бунтівників, погодилась на вимоги Володимира. Російський загін був відправлений на подолання заколоту у Візантії. Заколот був подавлений, але греки не квапились виконувати договір про шлюб Анни і Володимира. Я думаю, одною з причин було те, що Володимир був язичником, не дивлячись на те, що він обіцяв прийняти християнство і хреститися, а другою причиною було те, що з візантійським домом намагалися породнитися багато монархів Європи і Азії, і Русь була не найкращим кандидатом на цю посаду. І коли Володимир побачив, що Анна не їде, він в 988 році вирушив на центр Візантії — в Крим, в місто Корсунь і обложив його. Врешті Володимир добився того, що Анна вийшла за нього заміж і він прийняв хрещення.
З хрещенням Володимира на Русь прийшла могутня хвиля християнізації. На початку хрещення прийняло населення Києва. Жителів міста хрестили колективно і частину насильно. Особливо важко хрещення Русі проходило в селах і на півночі. Хрещення Русі укріпило престиж Русі на світовій арені. Не було тепер складності з укладанням договорів і князівських шлюбів. Укріпився авторитет князівської влади. Русь приймає у Візантії культурні досягнення: зводяться храми, з’являється іконо писання, розвивається література. Своєрідний висновок був в тому, що прийняття саме православного християнства сприяло відокремленню Русі від західних країн.

Правління Ярослава Мудрого

15 липня 1015 року Володимир Святославович помер. 12 синів Володимира були намісниками в різних містах Русі. І після смерті Володимира починається друга чвара на Русі між дітьми великого князя. Претендентом на престол  виявився старший прийомний син Володимира – Святополк. Але Володимир більше любив дітей від Анни: Бориса і Гліба, особливо Бориса. Обидва вони були жорстоко вбиті Святополком. Він вперше привів на Русь поляків, а другий за старшинством син залучив на Русь варягів. У Новгороді   залишається княжити Ярослав Володимирович, а в Києві – Святополк. Ярослав і Святополк зіткнулися в 1016 році взимку. В кінці цієї чвари Святополк був повністю розгромлений і втік у Польщу.
Ярослав в 1017 році зайняв Київ. Час правління Ярослава Мудрого – це розквіт Русі. Активно розвивається камінне будівництво, залучаються вчені монахи для перекладу і перепису церковних книжок. Міжнародний престиж Русі високий. Дочки Ярослава видані заміж за Європейських лідерів. Русь могла зробити такий великий крок до процвітання і тому, що під час правління Ярослава не було необхідності боротися з кочівниками. З’являється перший загальноросійський збірник законів – «Російська правда». Але не одразу вдалось відновити Ярославу єдність російських земель Русі. Його брат Мстислав, володар Тмутараканського князівства в 1024 році наніс йому поразку неподалік від Чернігова. Після чого Русь була поділена на лівому березі Дніпра. Але в 1036 році Мстислав помирає і його частина земель переходить до Ярослава. У великих містах і землях Русі правили сини Ярослава. Ярослав продовжував зовнішню політику свого батька і діда.

Княжіння Володимира Мономаха

Після смерті Ярослава Мудрого, знову настала княжа міжусобиця. Проходить черга повстань. Престол в Києві займає старший син Ізяслав. Але його браття Святослав і Всеволод об’єднуються і виганяють Ізяслава. До влади приходить Святослав. Він помирає в 1076 році і до влади знову приходить Ізяслав. Всеволод після смерті Ізяслава займає київський престол, а син Всеволода Володимир Мономах править у Чернігові. В 1093 році після смерті Всеволода влада переходить до його сина Володимира Мономаха. Мономах організовує «любечий з’їзд» в 1097 році. По-моєму, цей з’їзд був правовим оформленням феодальної роздробленості на Русі. Після «любе чого з’їзду» колись могутня і сильна держава Київська Русь була розділена між внуками Ярослава Мудрого, а отже розбита на мілкі князівства, тобто феодально роздроблена і ослаблена.
Отже, до влади прийшов Володимир Мономах, він правив з 1113 до 1125 року. Він дав Русі нову «Російську правду», названу «Статут Володимира Всеволодовича». По цьому статуту послаблювались заборгованості міської бідноти. Ці статті обмежували свавілля лихварів. Володимир зумів призупинити на час природний розпад давньої Русі на окремі землі. Своїх синів він розсадив по великих містах. Володимир Мономах відомий своєю боротьбою з кочівниками. В 10-11 століттях Русь непокоїли в основному печеніги. В 1036 році при Ярославі Мудрому вони були остаточно розгромлені і тривалий час не турбували Володимира Всеволодовича. Для захисту від печенігів він створив південну оборонну систему: сигнальні башти для сповіщення про наближення ворога. В 11 столітті з’явилась нова небезпека – половці. 1095 рік – перше згадування про половців. Активну боротьбу з ними вів Володимир Мономах. В 1111 році він взяв крупне половецьке місто Шарукань. Після цього настали моменти затишшя. Але все одно половці продовжували руйнувати російські міста.